Четвертий рік поспіль наприкінці січня в семінарії з’являється багато людей у військовій формі –  вони різного віку, є молоді, та більшість з сивиною та втомленими очима. В ці дні семінарія змінюється, таке враження, що більше з’являється посмішок,  студенти, хто захопливо, а хто здивовано переглядаються (особливо першокурсники), бо ж у більшості військових на грудях є медалі, та й не часто  семінарією ходять люди в формі. Щорічно взимку діючі військові капелани збираються на навчання в семінарії. Цей січень не став виключенням. Наприкінці минулого тижня на три дні для навчання, спілкування та вирішення низки робочих питань зібралась капелани ВСЦ ЄХБ зі всієї України. 

    Капелани покликані працювати з людьми, які перебувають в складних життєвих обставинах, часто пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я. Капелани − це служителі, які повинні бути й пасторами, й душеопікунами, мати серце слуги, щоб допомагати людям духовно та часом і фізично там, де вони перебувають.  

           Цьогоріч для навчання до військових капеланів приєдналися капелани й з інших напрямків: пенітенціарні, госпітальні, поліцейські, муніципальні. Навчання проводили викладачі магістерської програми КБС «Біблійна душеопіка» Андрій Мурзін та Джері Бендж. Основна тема навчання – «Як змінюються люди: богослов’я процесу освячення». В рамках теми серед іншого розглядалися такі питання: як Євангеліє змінює серце людини, що вона стає здатною любити Бога; біблійний погляд на власне «я» людини; як Бог використовує різні життєві обставини для освячення людини; як людина реагує на непрості ситуації в житті – богослов’я серця; як люди змінюються та як ці зміни виглядають на практиці тощо.

            Навчання тривало  два дні, третій день був присвячений окремо роботі військових капеланів. Були представленні нові служителі з Одеси, Білгород-Дністровська та Миргорода, які долучаються до служіння військового капеланства. Зі словами підбадьорення до військових капеланів звернулись представник ВСЦ ЄХБ у Раді у справах душпастирської опіки М. Андрашко, старший капелан ВСЦ ЄХБ В. Хіміч, президент ВСЦ ЄХБ В. Антонюк. 

           Представники Центру морально-психологічного забезпечення,  відділу взаємодії з військовими капеланами Збройних сил України полковник Олександр Панасович Ковтач та капітан Андрій Мойсіяха нагородили капеланів пам’ятними медалями від Міністерства оборони України.

«Кожен з присутніх тут зараз може й сам читати лекції та навчати молоде покоління капеланів для різних соціальних інституцій суспільства. Але ми усі знову зібралися, щоб навчатись»,  – написав Анатолій Кушнірчук, пастор київської церкви «Відкриті серця», військовий капелан ЗСУ,  у себе на сторінці Фейсбук.

         Андрій Ковальов, пастор Першої баптистської церкви м. Житомир, капелан 36 бригади морської піхоти з лютого 2014 року, так пояснює, чому щороку військові капелани збираються в стінах семінарії на навчання:

«Три важливі моменти, чому ми приїжджаємо сюди: щоб отримати знання, отримати підтримку віруючих,  поділитися своїм досвідом та підтримати один одного.

Ми себе відчуваємо в капеланському служінні в Україні, як апостол Петро себе відчував, коли Ісус сказав йому вийти з човна та йти. Петрові потрібно зібрати всю свою віру та ступити за борт човна, для того щоб йти по воді. Хоча з людських міркувань це неможливо, але він вийшов і пішов. Ми знаємо, що коли він втратив Ісуса Христа з поля зору, відвів погляд, то почав тонути. Так само й в капеланському служінні.

Ми не знаємо, як це можливо взагалі, для нас це все нове, й людині це все неможливо розумом осягнути, але ми йдемо вірою. За час перебування серед військових зміщується фокус з Ісуса Христа на інші цінності, тому дуже потрібна духовна підтримка, коли не ти несеш Слово, а тобі несуть. Другий момент, оскільки це все нове, ми потребуємо знань академічних і практичних. І коли ми знаходимось тут в спільності, ми не тільки отримуємо академічні знання, які дають нам викладачі, а ми ще й отримуємо досвід від наших братів, вчимося один від одного, підтримуємо один одного, молимося, ділимося проблемами.

Капелан – це достатньо самотня людина. Коли ти зустрічаєш своїх братів по зброї, які мають такі самі переживання, вони знають точно, про що ти говориш, тоді ти довіряєш. Капелани мають ті ж самі проблеми, що й військові, тільки ми більше закриті, більше одинокі, аніж військові, нам потрібно вчитися, як виходити з цього стану. Такі зустрічі стають для нас допомогою».

Конференція завершилась молитвою благословення та прохання про Божу милість та охорону для капеланів.