З початком повномасштабної агресії Російської Федерації проти України для багатьох християн постало питання ‒ чи дозволяє Бог вбивство?

Одні розібралися з цим питання для себе ще в 2014 році з першим нападом Росії на нашу країну, так, що почали рити окопи, для захисту міста, пішли в ЗСУ, або ж активно допомагали як волонтери та капелани. Для інших – це питання залишилося не ясним, або ж однозначним – ні, Бог не дозволяє вбивства, тож християнам заборонено брати до рук зброю.  Сьогодні в наших серцях вирує такий гнів, що чи не кожен християнин готовий взяти зрою до рук для захисту країни від російського вторгнення. Але давайте спробуємо відкласти емоції та дослідити, що говорить Біблія про вбивства. 

Світське визначення вбивства людини ‒ це злочинне, навмисне або необережне, позбавлення життя однією людиною іншої. Вбивства бувають:

- злочинним, тобто навмисне або з необережності, дострокове позбавлення життя;

- не злочинним, тобто таке, яке санкціоноване.

Світське визначення виходить із Біблії. У книгах Вихід 20:13 і Повторення Закону 5:17 написано: «Не вбивай». Це слово єврейською мовою зустрічається у Старому Завіті – 40 разів. В інших місцях, де йдеться про вбивство, понад 1700 разів вживаються інші за написанням та смисловими відтінками синонімічні єврейські слова.

У Новому Завіті в Євангеліях від Марка 10:19, Матвій 19:18 і Луки 18:20 грецькою мовою написано: «Не вбивай». Це слово вживається – 10 разів. В інших місцях Нового Завіту, близько 200 разів вживаються інші за написанням і смисловим відтінкам синонімічні грецькі слова. Наприклад, книга Приповісті 6:16-17 говорить: «Оцих шість ненавидить Господь…. руки, що кров неповинну ллють». Тобто є кров винна, а є безневинна.

«Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» (Бут. 9:6). Бог каже, що Він покладає відповідальність на людину у формі, щоб вона могла нести відплату тим, хто шкодить суспільству. Для мене ці слова є найкращим поясненням того, для чого я, будучи військовим, носив форму.

У книзі Вихід у розділі 20 написано «не вбий», а у розділі 22:2 сказано: "Якщо злодій пробереться в чужий дім і буде вбитий господарем, то кров убитого не поставити йому", але якщо злодію вдалося вийти з дому з вкраденим, він міг не боятися за своє життя. Тільки у середині будинку господар мав санкцію на вбивство.

Згідно зі Старим Завітом, убивця, який вчинив навмисне вбивство, повинен бути забитий і такого вбивцю ніхто не повинен захищати, навіть якщо той намагався врятуватись у Храмі. Бог наказав брати його на смерть навіть від жертовника, щоб вбивці не залишалося жодного притулку (Вих. 21:12,14).

Цар Давид молиться до Бога так: "Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! (Пс.144:1-2). І якщо президент будь-якої країни буде ставитися так до свого Господа, як Давид, то Бог навчить його зовнішньому захисту країни, у тому числі через армію, та внутрішньому миру в країні, в тому числі через поліцію.

Отже, ми бачимо, що згідно зі Старим Завітом, людина, яка вчинила не санкціоноване вбивство, підлягає покаранню смертю. І тут не має протиріччя з Новим Заповітом, бо існує величезна різниця між навмисним вбивством та актом правосуддя з боку держави.

Апостол Павло писав: «… Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Рим.13:3-4).

Сподіваюся, що наведений мною цей текст переконав вас, що ця думка присутня і в Новому Завіті. Схожу думку ми знаходимо в пізніших письменників-християн, так англійський учений і письменник Клайв Льюїс, який глибоко вірить у Бога, щодо вбивства говорить такі слова: «Якщо особисто ви вчинили вбивство, то за християнським принципом треба здатися в руки владі й випити чашу навіть до смерті. Тільки така поведінка була б правильною з християнської точки зору. Тому я вважаю, що суддя-християнин абсолютно правий, засуджуючи злочинця до смерті, правий і солдат-християнин, коли вбиває ворога на полі бою».

Відомі слова «Не убий» наводиться у неточному перекладі. Справа в тому, що в грецькій мові є не одне слово, яке перекладається як дієслово «вбивати». В одному випадку слово має значення просто «вбити», тоді як інше – «вчинити вбивство». І в усіх трьох Євангеліях – від Матвія, Марка та Луки, – де цитується ця заповідь Христа, вживається саме те слово, яке означає «не роби вбивства». Така сама відмінність існує і в давньоєврейській мові. «Вбивати» ‒ не завжди означає «вчиняти вбивство», так само як статевий акт не завжди означає перелюб.

Коли воїни запитали у Іоанна Хрестителя, як їм чинити, він і натяку не зробив те, що їм слід залишити армію. Нічого такого не вимагав сам Ісус, коли, наприклад, зустрівся з римським сотником. Ми можемо вбивати, якщо це необхідно, але не повинні ненавидіти і впиватись ненавистю. Ми можемо карати, якщо треба, але не маємо відчувати при цьому задоволення. Іншими словами, ми повинні вбити ворожість, що глибоко гніздиться в нас, прагнення помститися за образи.

Отже, бачимо, одна справа приватне життя християнина, про що сказано в Нагірній промові Ісуса Христа, інше виконання обов'язку захисту для інших. Наприклад, ось повеління Ісуса учням перед Його розп'яттям: "Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, той візьми його, також і торбу; а хто не має, продай свій одяг і купи меча... Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить" (Лк 22:36, 38).

Тож, коли вбивство злочинне, а коли ні? Не кожне вбивство людини людиною є гріх, але злочинне вбивство чи вбивство через недбальство, а також самогубство, завжди є гріх. Ми повинні пам'ятати, що й у Старому Завіті, й Новому Завіті, коли говориться: «Не вбий», то це послання від Бога такого змісту: Ти, людина, не вбий за своїм особистим зловмисним рішенням, або за своєю халатною необережністю. Ти не маєш права цього робити. Таке вбивство є злом і це злочин проти Мене. Але якщо ти захищаєш сім'ю, церкву, країну, свого побратима, то тут одне побажання: стріляй влучно та бий напевно, і тому у Новому Завіті такі слова до всіх, а особливо для наших захисників зі зброєю, у тому числі і для християн: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13).

Валентин Кореневич, полковник запасу, директор бакалаврської програми «Пасторсько-капеланське керівництво».