Може видатися дивним, дізнатися, що в останні кілька десятиліть вчені приділяли багато уваги вітальним словам в Посланні до Римлян 16 розділ. Цей набір вітань розкриває декілька важливих деталей про авдиторію, до якої пише Павло. Ми пропустимо багато матеріалу й зосередимося тільки на жіночих іменах, щоб дізнатися про особливу роль жінок в служінні ап. Павла.
У переліку фігурує декілька жіночих імен, і те, що Павло говорить про них, дивує читачів, яких вчили, що Павло виступає за придушення голосу жінок. Павло коментує, що Прискила (вірш 3), Марія (вірш 6), Трифена, Трифоса та Персида (ст. 12) «трудилися» з ним. Це ж дієслово він використовує в інших місцях, коли говорить про апостольський труд (як в 1 Кор. 3:9; 4:12; 15:10; Гал. 4:11; 1 Сол. 5:12). Крім того, коли він звертається до пари Прискили та Акили, жіноче ім'я стоїть на першому місці, наприклад, в Дії 18:18, 26 і 2 Тим. 4:19. Це не жест лицарства, оскільки в стародавньому світі ім'я чоловіка зазвичай йшло першим (як в Рим. 16:7; Дії 5:1). Той факт, що Павло змінює черговість імен, може свідчити про те, що Прискила є більш помітною фігурою в християнській громаді.
Ще одна пара з'являється в Рим. 16:7, Андронік і Юнія. Коментатори протягом першого тисячоліття життя церкви послідовно ідентифікують Юнію як апостола. Ми можемо скористатися прикладом від Іоанна Златоуста, який писав про Юнію: «О, як велика відданість цієї жінки, щоб вона була удостоєна звання апостола».
І найважливіша жінка Фива, чия роль в отриманні листа в Римі, ймовірно, набагато ширша, ніж уявляло більшість читачів, тому я приділлю їй більше уваги. Перш ніж Павло привітає тих, хто насправді перебуває в Римі, він пише для неї короткий вступ ... (16:1-2). Ці кілька рядків можуть не видатися вам чимось особливим і все ж Павло тут досить багато розповідає про Фиву. Вона «наша сестра», тобто послідовниця Ісуса Христа, з церкви в Кенхреях. Апостол використовує два важливі терміни для Фиви: дияконос (диякон) і простатис (благодійник). Для Павла термін «дияконос» повинен означати щось важливе, оскільки він застосовує його як до Ісуса (Рим. 15:8), так і до самого себе (1 Кор. 3:5; 2 Кор. 3:6). Коли Павло говорить, що Фива ‒ диякониса, ймовірно, не йдеться тільки про те, що вона допомагає на кухні. Під цим терміном мається на увазі певне лідерське служіння.
Це припущення підкріплюється іншим словом «простатис», яке знову ж було перекладене різними способами (помічник, слуга), найбільш доречним з яких є «покровитель» або, краще, «благодійник». Існують суттєві докази важливості системи патронажу в римському світі, в якій люди, що перебувають вище на соціальних сходах, робили подарунки тим, хто знаходився нижче, в обмін на честь і вірність. Хоча ми припускаємо, що жінки в римському світі були усунені зі суспільного життя, закон і практика не завжди збігалися. Сатирик Ювенал вважає, що «найкращий шлях до соціального прогресу ‒ це прихильність багатої літньої жінки». Ювенал також скаржиться, що «жінки не тільки влаштовують звані обіди, але навіть мають нахабство говорити про літературу, філософію та політику». Мабуть, Ювенала зовсім не потішила б Фива.
Далі Павло говорить, що Фива «була благодійницею багатьом і мені також» (вірш 2). Тоді цілком імовірно, що Фива ‒ людина заможна. Я роблю висновок про це не тільки з того, що вона ідентифікується як «диякон» і «благодійник», але й з огляду на те, що вона може поїхати до Риму. Очевидно, вона має свої власні кошти, бо якщо б вона була заміжня і мала гроші свого чоловіка, Павло, ймовірно, послався б на її чоловіка (такий був звичай.) Загалом Фива надала свої ресурси та престиж в розпорядження християнській місії.
Це суттєвий вступ до 16 розділу, але чому він з'являється? Ймовірно, це сталося тому, що Фива є носієм листа, з чим згодні більшість коментаторів. Єдина надійна поштова служба, яка існувала, використовувалася винятково для офіційних урядових справ. Автори приватних листів, якщо були багаті, використовували рабів; інші робили все, що могли, як правило, в пошуках друга або знайомого, який прямує до місця призначення листа. Здається, очевидним, що Павло цінує Фиву за те, що вона несе лист до Риму.
Цим моментом варто насолодитися на мить. Павло пише ці рядки, щоб представити її присутнім віруючим в Римі. Вона приїхала до Риму і привезла лист з собою. Це лист, який стоїть першим в каноні Павлового корпусу, той, над яким було пролито океан чорнил, про який велися незліченні богословські баталії (і все ще ведуться), на небезпечних скелях були здобуті та втрачені кар'єри екзегетів, ‒ цей лист був доставлений жінкою. У цій деталі є іронія, яку, можливо, краще за все оцінити, якщо врахувати, що історія інтерпретації Павла була в переважно чоловічою справою.
Давайте ще трохи прояснимо цей момент. Якщо Фива є носієм листа, і більшість вчених згодні з цим, то вона майже напевно заздалегідь обговорювала його зміст. Павло не просто назвав когось, кого він випадково знав в Кенхреях, або когось, хто вже прямував до Риму в коротку ділову поїздку, а потім попросив взяти з собою лист. З огляду на важливість, яку Павло надає цьому листу, він не довірив би лист Фиві, не переконавшись, що вона зрозуміла його зміст і може ясно представити його.
Є ще один момент, який слід відзначити, а саме, що Фива також є тією, хто читає лист в Римі. Якщо ця служительниця дійсно читає лист, то вона є інтерпретатором і експозитором листа Павла. Така думка може видатися натягнутою, але насправді це досить очевидно, що читати ‒ значить інтерпретувати. Майже неминуче Фива формувала сприйняття листа тим, як вона його читала, пробігала деякі уривки, затримувалася на інших, робила паузи, щоб слова всотувалися, або ж зупинялася, щоб додати пояснення в різних місцях. Ця благочестива жінка відіграла певну роль в тлумаченні листа.
Отже, виходячи з цього невеликого привітання Павла, можемо зробити стримані висновки. Жінки-християнки займали особливе місце в служінні апостола. Вони ревно служили нарівні з чоловіками, як місіонери, вчителі, лідери, виконуючи місію Бога в справі поширення Євангелії.
Володимир Нікалаєв,
директор бакалаврської програми «Церковне служіння» в КБС та директор Інституту церковного служіння.