Любі брати та сестри у Христі!

     Ми дякуємо вам за підтримку служіння КБС і допомогу в підготовці до ефективного служіння віруючих, які здатні вести інших до зростання у стосунках з Ісусом Христом.

     Ваша відкритість та різноманітна підтримка підбадьорюють нас у наполегливій праці, щоб забезпечити студентів богословською освітою, яка ґрунтується на Біблії та відповідає реаліям сучасності.

       Цього року у День подяки я хочу звернути увагу до суверенного Бога, Якому ми можемо довіритися у задоволенні наших потреб і Який дає нам благодать радіти в Ньому та прославляти Його у нашому житті.

       Святе Письмо вчить нас триматися якнайдалі від глупоти та прагнути мудрості та знання. У Біблії згадуються обидва приклади: приклад для наслідування та приклад поведінки, якої ми повинні уникати. Про одну з таких абсурдних порад ми читаємо у Книзі Йова: «Прокляни Бога і помреш!» (2:9). Приклад для наслідування знаходимо в Книзі пророка Авакума: «То я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!» (3:18). Зверніть увагу, обидва вирази прозвучали у лихий час, у час особистого та національного нещастя. У цих словах виражені два протилежні ставлення до Бога. Обидва передають богослов’я людини.

       Тож давайте у нашій подяці будемо уникати практики зосереджуватися на собі, як це видно в молитві однієї побожної людини: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди» (Луки 18:11). Життєві обставини і навіть наші власні серця звертають увагу на усе, окрім Бога, і через це ми можемо впадати у відчай або відчувати гордість. А від цього, як бачимо, варто втікати. Натомість, будучи вбогими духом, давайте шукати Господа. Давайте тішитися Ним і жити. Давайте жити попри обставини та особисті страхи. Давайте тішитися Богом спасіння нашого і жити.

       За такого рішення — тішитися Ним, замість того щоб бути невдоволеними, дякувати Йому, замість того щоб скаржитися, радіти в Ньому, замість того щоб нарікати, відчувати радість, замість того щоб ремствувати — ми стоїмо непохитно, дозволяючи свіжим потокам Божого благословення протікати через нас до тих, кого ми любимо. Отже й  інші будуть благословенні через наше особисте рішення тішитися Богом незважаючи на увесь негатив, з яким ми стикаємося сьогодні.

       Тож давайте наслідувати добру традицію святкування Дня подяки. Спільний стіл подяки з людьми, які нам так любі. Виголошуючи молитви, співаючи, радіючи разом… Навіть у наших важких обставинах цього року суверенний Господь — наше джерело сили. Він дає нам силу лані; Він водить нас там, де важко пройти (див. Ав. 3:19).

Тіштеся Господом!

Із найщирішими вітаннями з Днем подяки від великої родини КБС

Руслан Хмиз,

ректор  Київської богословської семінарії